Немало зусиль потрібно інколи, аби спрямувати увагу в бажаному напрямку. Але ще більше потрібно зусиль, аби протягом довгого часу підтримувати достатню зосередженість уваги і не давати їй відволікатися. Боротьба з відволікаючими подразниками – найважче із завдань, що стоять перед довільною увагою. Поза сумнівом, довільна увага, тобто дія сигналів другої сигнальної системи – слів видимих, чутних і, головне, вимовлених про себе, – може пересилювати дію дуже сильних безпосередніх подразників.

Аби вивчити дію сильних відволікаючих подразників, провадилися досліди, в яких потрібно було виконувати більш менш складну розумову роботу за наявності дуже різких заважаючих звуків: свистків, дзвінків, звуку труби, скреготу циркулярної пилки, працюючої поблизу. Результати показали, що у людей з добре організованою увагою (особливо у молодих людей) робота в подібних умовах може виконуватися так само швидко і так же добре, як і у спокійній обстановці. Ті подразники, які не відповідають свідому увагу, повністю гальмуються, утримуються. Проте шкідлива дія відволікаючих подразників позначається в тому, що на боротьбу з ними доводиться витрачати сили, і тому робота в подібних умовах стомлює більше, ніж зазвичай. Прагнучи зосередитися на роботі, незважаючи на перешкоди, людина вдається до сильної м'язової напруги, стискає кулаки, інколи стискає голову руками, час від часу різко струшує головою; більшість починає в таких умовах думати, міркувати, обчислювати не про себе, а шепочучи або вголос.

Більш всього відволікає те, що сильно цікавить або діє на почуття. Гуркіт машин не так заважає, як весела розмова сусідів, хоч би ця розмова відбувалася шепітом. Для людей, що люблять і розуміють музику, остання є одним з найсильніших відволікаючих подразників, тоді як люди, байдужі до музики, легко можуть не помічати її.

Велике значення має ставлення людини до відволікаючих подразнень. Шум у сусідній кімнаті дратує, сердить, і часто досада та гнів, виникаючі при цьому, відволікають від роботи набагато сильніше, ніж сам шум. Якщо неможливо усунути перешкоду, потрібно ставитися до неї спокійно; це єдиний спосіб боротися з її відволікаючою дією.

У більшості людей найкраще зосередження уваги досягається в спокійній обстановці, на самоті у тиші, коли відсутні сильні відволікаючі подразнення. Пушкін, наприклад, краще всього працював у селі, восени і притому в дощову погоду, коли не можна було ані самому кудись відправитися, ані чекати до себе гостей. «Ти не можеш уявити, – писав він дружині, – як живо працює уява, коли сидимо одні між чотирьох стін, або ходимо по лісах, коли ніхто не заважає нам думати, думати до того, що голова закрутиться». Він не любив навіть картин у своєму кабінеті, оскільки вони могли розважати увагу. Чайковський також прагнув працювати в повній самоті, уникаючи всіляких перешкод і відволікань.

Є, проте, немало людей, які можуть особливо добре зосередитися в галасливій обстановці, серед безлічі, здавалося б, заважаючих і відволікаючих вражень. Чехов у молоді роки багато свох оповідань писав під акомпанемент галасливих розмов і сміху багатолюдного товариства. Знамениті російські композитори Мусоргський (автор опер «Борис Годунов», «Хованщина») та Бородін (автор опери «Князь Ігор») охоче писали свої твори «на людях», наприклад сидячи в гостях.

Такі відмінності в манері працювати частково залежать від виробленої звички, головним же чином від індивідуальних особливостей уваги. Але які б не були ці особливості, увага має бути вихована так, щоб уміти, коли це потрібно, справлятися зі всякими перешкодами.

Той же Чайковський, якому найлегше було творити в умовах повної самоти і тиші, умів, проте, працювати у будь-якій обстановці, якщо не можна було створити бажаних умов.

Однією з причин малої продуктивності деяких, неабияк здібних людей є зніжена, розбещена увага, не уміюча справлятися з дією відволікаючих подразнень. Все життя таких людей проходить у марному чеканні моменту, коли ніщо не відволікатиме їх від роботи.

Кiлькiсть переглядiв: 135