У попередніх розділах, вивчаючи окремі психічні процеси, відзначалось, що ці процеси можуть бути мимовільними або довільними, неумисними або навмисними. Розрізнялось неумисне і навмисне запам'ятовування та відтворення; говорилось про мимовільну і довільну увагу. У найбільш простій і первинній формі ця відмінність виявляється в області рухів.

Типовим прикладом мимовільних рухів є безумовні рефлекси: кашель, чхання, мигання, відсмикування руки при раптовому уколі, здригання при різкому та несподіваному звуці і тому подібне. Мимовільний характер мають зазвичай виразні рухи, в яких виявляються почуття: при сильному гніві людина мимоволі зціплює зуби або стискує кулаки; недовільні щирий сміх або посмішка.

Візьмемо тепер які-небудь прості випадки довільних рухів. Я хочу підняти праву руку і піднімаю її. Я хочу взяти зі столу олівець, протягую руку та беру його. Які ознаки відрізняють ці рухи даючи підстави називати їх довільними?

По-перше, усвідомлення цілі і наявність прагнення її досягнення. По-друге, уміння здійснювати даний рух, виробилене в минулому досвіді. Обидві ці ознаки є необхідними ознаками всякого довільного руху. На перший погляд може здаватися, що бувають «безцільні» довільні рухи. «Адже я можу, – говорять інколи, – довільно підняти руку без всякої мети. Ось зараз, візьму і підніму, хоча мені це ні для чого не потрібно». І на доказ правоти своїх слів людина дійсно піднімає руку. Людина, що насправді міркує так, доводить якраз зворотне: вона піднімає руку з метою показати, що вона може довільно здійснювати «безцільний» рух. Довільний рух – це рух цілеспрямований.

Людина не народжується з умінням робити довільні рухи: цим умінням вона поступово оволодіває. Вже у перші роки життя дитина навчається більшості найважливіших рухів, причому спочатку вона робить їх мимоволі. Ми можемо здійснювати довільно лише ті рухи, яким навчилися. Довільне здійснення багатьох рухів недоступне нам лише тому, що такі рухи ніколи в нашому досвіді не зустрічалися.

Довільні рухи, як вказує І.П. Павлов, мають умовно-рефлекторний характер.

Специфічна особливість довільних рухів полягає в особливій ролі слова як подразника. Саме слова, вимовні у внутрішній мові, є «пусковими сигналами», викликаючими навмисні рухи. Таким чином, довільні рухи людини нерозривно пов'язані з роботою другої сигнальної системи, що робить регулюючий вплив на роботу першої сигнальної системи.

Виконання довільних рухів є простий прояв волі. Розвиток волі у дітей починається з того, що дитина навчається керувати своїми рухами. Прояв волі, зокрема, є при гальмуванні того або іншого руху, що викликається зовнішнім безпосередньо діючим подразником. При цьому затримка відповідної реакції, як і початок навмисних рухів, є результатом дії сигналів другої сигнальної системи (при засвоєнні словесної інструкції або прийняття певного наміру).

Таким чином, здійснення рухів відповідно до поставленого завдання, так само як і довільне гальмування рухів, є результат взаємодії другої сигнальної системи з першою.

Кiлькiсть переглядiв: 369