Слово "неуважність" вживається в двох сенсах. Цим словом позначають два види неуважності, що походять від різних причин. Неуважність в першому сенсі – це слабкість довільної уваги; наслідком її є надзвичайно легке відволікання і нестійкість уваги.

Слабкість збудження, що викликається сигналами другої сигнальної системи, обумовлює стан, коли слабкі зовнішні подразники відволікають увагу. Людина ні на чому не зосереджується на довгий час, увага її безперервно перескакує з одного на інше. Ці риси спостерігаються дуже часто у дітей молодшого віку. Всяка доросла людина здатна інколи впадати в такого роду неуважність, наприклад, в стані сильного стомлення. Якщо ж така неуважність є постійною рисою людини, це говорить про дезорганізованість і невихованість її уваги.

Яскравий приклад неуважності в цьому сенсі є Хлестаков («Ревізор» Гоголя). Це одна з найхарактерніших його рис. «Він постійно не в змозі зупинити увагу на якійсь думці», – говорить про нього Гоголь. А сам Хлестаков дуже наївно, але і дуже вірно говорить про себе: «У мене легкість незвичайна в думках». Увага його в кожен момент спрямована на те, що з'явилося перед його очима або випадково йому згадалося, і з легкістю, дійсно незвичайною, перескакує з одного предмету на іншій.

Абсолютно інший характер має неуважність в другому сенсі. Вона виражається в тому, що людина настільки сильно зосереджена на одному предметі, що не здатна помічати нічого іншого, настільки занурена в свої думки, що часом перестає надавати собі звіт про найелементарніші речі. При такій неуважності, звичайно, не можна говорити про слабкість уваги; навпаки, сила зосередження тут дуже велика. Але все таки недолік уваги є: це – невміння розподіляти увагу і погана здатність до перемикання. У таких людей увага сильна, але вузька і малорухлива.

Акакій Акакіевич з повісті Гоголя «Шинель» є закінченою ілюстрацією неуважності в цьому другому сенсі. Всі його помисли та інтереси зосереджені на одному предметі: переписуванні паперів, і від цього предмету увага його ніколи не може відірватися. «Жодного разу в житті, – пише Гоголь, – не звернув він уваги на те, що робиться і відбувається всякий день на вулиці... Акакій Акакіевич, якщо він і дивився на щось, то бачив на всьому свої чисті, рівним почерком виписані рядки, і лише хіба якщо, невідомо звідки взявшись, кінська морда поміщалася йому на плече і напускала ніздрями цілий вітер в щоку, тоді лише помічав він, що він не на середині рядка, а швидше на середині вулиці».

Кiлькiсть переглядiв: 80