1) Стійкість уваги

Стійкою ми називаємо таку увагу, яка здатна протягом довгого часу залишатися безперервно зосередженою на одному предметі або на одній і тій же роботі. Протилежністю стійкій увазі буде увага що коливається, яка раз у раз ослаблюється або відволікається.

Від чого ж залежать такі коливання уваги і як з ними боротися?

Спробуйте протягом деякого часу наполегливо дивитися з повною увагою на який-небудь нерухомий предмет, наприклад на географічну карту. Вам це не вдасться.

Протягом першої ж хвилини Ви помітите, що Ваш погляд мимоволі відхиляється убік або що Ви дивитеся на карту машинально, без жодної уваги, думаючи про інше. У подібному положенні вагання уваги неминуче настають у всякої людини. Спеціальні досліди показують, що при безцільному і пасивному вдивлянні у нерухомий предмет неможливо зберегти повну напругу уваги більше 5 секунд.

Зовсім інакше йде справа, коли Ви дивитеся не на нерухому карту, а на кіноекран, на якому розгортається дія фільму. В цьому випадку Ви можете довгий час стежити за ходом дії без всяких коливань уваги.

Повернемося знову до географічної карти. Припустимо тепер, що Ви не просто задалися метою уважно дивитися на неї, а що перед Вами стоїть завдання порівняти між собою окремі райони України з точки зору забезпеченості їх різними видами транспорту. Всякий знає, що в такому разі він може більш менш довгий час працювати з картою без всяких коливань уваги.

Отже, часті коливання неминуче настають за наявності двох умов: якщо увага спрямована на абсолютно незмінний, нерухомий об'єкт, з яким нічого не відбувається, і якщо ми самі при цьому пасивні, не виконуємо жодної роботи.

Досліди показують, що, коли людина виконує активну роботу, не дозволяючу увазі ослабнути або відволіктися навіть на декілька секунд, повна стійкість уваги може зберігатися протягом 10, 15 і навіть 20 хвилин. Практично цього цілком достатньо. Відволікатися на декілька секунд після 10 або 20 хвилин безперервної зосередженості дозволяє організація всякої роботи. Якщо допустимі такі короткі відпочинки уваги, вона може зберігати стійкість і протягом декількох годин.

У багатьох видах діяльності до стійкості уваги пред'являються дуже строгі вимоги. Така, наприклад, робота стенографістки: якщо увага відвернеться хоч би на декілька секунд, з'явиться невідновний пропуск у стенограмі. Така ж робота коректора: кожне коливання уваги може спричинити пропуск друкарської помилки. До цієї ж категорії відноситься робота браківника, телефоністки і тому подібні.

2) Об'єм уваги

Дуже давно люди почали ставити перед собою питання: на скільки предметів може бути одночасно спрямована увага? Скільки об'єктів вона може охопити відразу одним актом? Це питання про об'єм уваги, під яким розуміється кількість об'єктів, що охоплюються увагою одночасно.

Відповісти на ці питання нелегко. Коли я в театрі дивлюся на сцену, моя увага нібито зайнята одночасно багатьма об'єктами, особливо в сценах з великою кількістю дійових осіб. Але якщо придивитися до себе, легко помітити, що насправді увага безперервно переходить від однієї дійової особи до іншої, так що залишається невідомим, чи може вона в кожен даний момент схоплювати більше одного предмета. Аби відповісти на це питання, треба, вочевидь, показати людині декілька різних об'єктів на такий короткий проміжок часу, аби увага не встигла перейти з одного об'єкту на іншій. (Цей проміжок має бути не більше однієї десятої частини секунди.) Якщо при такому короткому показі людина зуміє відмітити, взнати, сприйняти кілька об'єктів, значить, її увага дійсно може охопити їх одночасно.

Для таких дослідів, як ми вже знаємо, користуються спеціальними приладами, тахістоскопами (тема «Аналіз процесу сприйняття»). Результати тахістоскопічних дослідів виявили, що доросла людина може одночасно охопити увагою чотири-п'ять, максимум шість незалежних один від одного об'єктів. Якщо на картці тахістоскопа надруковані букви, не зв'язані одна з одною і не утворюючі слів, то більше шести букв сприйняти відразу не можна. Таким чином, можна сказати, що об'єм уваги зазвичай коливається в межах від чотирьох до шести об'єктів.

При цьому, проте, треба усвідомлювати, що розуміється під «об'єктом». Для безграмотної людини, що не знає букв, далеко не всяка буква є одним об'єктом. Букву О вона, мабуть, сприйме як один об'єкт («кружок»), але буква Р вже буде для неї швидше двома об'єктами: «паличка» і «кружок». У результаті вона ніколи не зможе сприйняти відразу не лише шість, але навіть чотири букви.

З іншого боку, якщо ми показуватимемо сповна грамотній людині не окремі букви, а цілі слова, то виявиться, що вона може відразу сприймати не шість, а значно більше букв. Коротке слово в три-чотири букви є для неї одним об'єктом, і тому вона може сприйняти в тахістоскопі три-чотири таких слова (тобто до 14 – 16 букв). Грамотні люди читають не по буквах, а відразу цілими словами.

Найважливішим засобом для збільшення об'єму уваги є вироблення уміння сприймати великими комплексами, тобто бачити цілу групу предметів як одне ціле, як «один об'єкт».

Деякі види діяльності вимагають якомога більшого об'єму уваги. Наприклад, продуктивність роботи набірника значною мірою залежить від того, яку кількість знаків він може охопити відразу при погляді на текст, з якого виконується набір. Ще важливіша широта об'єму уваги при спостереженні в бойовій обстановці, де нерідко унеможливлено тривало розглядати об'єкти, а необхідно миттєво помітити, взнати, злічити їх. Великий об'єм уваги безумовно необхідний льотчикові.

Об'єм уваги повинен враховуватися при вирішенні багатьох практичних завдань. Якщо потрібно, аби напис на плакаті або оголошенні міг зрозумітися навіть при побіжному погляді, аби сенс його міг бути схоплений на льоту, то він повинен складатися не більш ніж з чотирьох-п'яти слів (і ті не дуже довгі). Якщо напис має бути довшим, з нього треба виділити (шрифтом, кольором і т. д.) три-чотири головні слова, достатніх, аби людина могла зрозуміти, про що йде мова.

3) Розподіл уваги

Чи може увага розподілятися одночасно між двома різними діяльностями? Чи може вона одночасно прямувати в різні боки? Чи може людина, виконуючи яку-небудь роботу, уважно стежити в той же час за іншими об'єктами або обдумувати питання, що не стосується цієї роботи?

Практика показує, що розподіл уваги можливий. Мало того, життя на кожному кроці вимагає від Вас розподілу уваги. Не можна, наприклад, записувати пояснення вчителя в класі, якщо не уміти розподіляти увагу. Вчитель не перериває свого викладу на той час, поки я запишу сказану ним думку. Він продовжує говорити далі, і я повинен, записуючи одну думку, в той же час уважно слухати подальший виклад. Записування завжди дещо відстає від мовлення вчителя, і увага записуючого повинна розподілятися між тим, що він записує, і тим, що говориться в даний момент.

Спостереження показують, що уміння розподіляти свою увагу у різних людей надзвичайно різне. Одні легко можуть робити два поділи відразу, іншим це дуже важко: занурившись в одну справу, вони рішуче не в змозі помічати нічого іншого. До певної міри це залежить від індивідуальних особливостей людини: у одних людей увага розподілена, в інших – концентрована, тобто схильна цілком зосереджуватися в одному напрямі. Але оскільки йдеться про звичайні завдання, потрібні в більшості діяльностей, розподіл уваги є головним чином справою уміння, навику.

Жодна людина не зможе одночасно робити два поділи, якщо вона жодного з них не уміє робити добре, якщо кожен вимагає від неї обдумування всякого кроку, уваги до всіх деталей виконання. Аби успішно виконувати одночасно дві роботи, треба принаймні однією з них володіти настільки, аби вона виконувалася значною мірою автоматично, «сама собою», аби потрібно лише час від часу свідомо контролювати і регулювати її.

Невміла людина у той час, поки вона записує одну думку лектора, нічого більше не чує і не помічає. Процес записування настільки важкий і незвичний для неї, що вимагає повної і безперервної напруги уваги. Навпаки, досвідчена людина мало зайнята самим процесом записування. В центрі її свідомості знаходиться головним чином вміст того, що говорить лектор, а записуванню вона приділяє лише незначну частину своєї уваги.

На цьому і заснована можливість розподілу уваги. Уміти розподіляти увагу – означає уміти, маючи в центрі свідомості одну діяльність, деяку увагу приділяти іншій діяльності, тобто тримати її поблизу від центру свідомості.

У всіх водійських професіях (машиніст, шофер, вагоновожатий) уміння розподіляти увагу є необхідною умовою. Надзвичайно високі вимоги до розподілу уваги пред'являє робота льотчика, диригента, вчителя.

Увага лектора, доповідача, оратора зазвичай має бути зосереджена на утриманні тих думок, які він викладає. Без цього неможливо говорити, не маючи перед собою написаного тексту. Але хороший лектор долю уваги повинен приділяти і іншим предметам. Він повинен стежити за аудиторією, чуйно уловлювати всі ознаки розуміння або нерозуміння, зацікавленості або нудьги; лектор, що думає лише про зміст своєї промови і не звертає уваги на аудиторію, не зуміє цю аудиторію зацікавити і захопити. Інколи він повинен поглядати на годинник і в думках зіставляти час, що залишився, з тією кількістю матеріалу, яку він повинен встигнути повідомити; без цього він ніколи не укладеться в строк. Всі ці об'єкти у досвідченого лектора знаходяться поблизу від центру свідомості. Він не втрачає їх із виду, але в той же час не відволікається від предмету своєї промови.

Недостатнє уміння розподіляти увагу часто є причиною невдач у шаховій грі. Людина, схильна настільки занурюватися у власні плани і комбінації, що все інше, що відбувається на дошці, залишається поза полем її уваги, неминуче допускає «зівки», не реагує своєчасно на ходи та комбінації суперника. Хороший шахіст повинен уміти, хоч би як він не був зайнятий розвитком своєї ідеї, стежити за всією дошкою, приділяючи деяку частину уваги навіть нецікавим для нього її ділянкам.

4) Перемикання уваги

З щоденного досвіду ми знаємо, що всякий початок важкий. Коли пишеш твір або лист, найважче, – написати першу фразу. При публічному виступі, особливо у недосвідчених ораторів, початок мовлення йде набагато менш рівно, ніж продовження. Одна з причин цього – у важкості відразу зосередитися на новій роботі, цілком перемкнути на неї свою увагу. Багато людей потребують деякого проміжку часу, для того, щоб встигнути зосередити, зібрати свою увагу на тій діяльності, до якої вони приступають.

Перемиканням уваги і називається свідоме, осмислене переміщення уваги з одного об'єкту на іншій.

Деякі люди можуть легко і швидко переходити від однієї діяльності до іншої і відразу ж починають виконувати її з повною увагою. Це люди, в яких увага рухлива, гнучка. Для інших перехід від однієї справи до іншої пов'язаний з деяким зусиллям: їм потрібен деякий час, аби «зібратися з думками», «увійти у роботу». Це люди з малорухливою увагою.

Здатність швидкого перемикання уваги особливо гостро необхідна у випадках, коли потрібно негайно реагувати на короткочасне і несподіване подразнення. Такі завдання постійно встають перед льотчиком, водієм, машиністом.

Якщо потрібно, аби в деякий момент увага була приготована до сприйняття якого-небудь подразнення, слід заздалегідь дати сигнал. Так діють, наприклад, при подачі команди: «попередня команда» служить сигналом для «виконавчої команди».

Важливо, аби сигнал був виданий своєчасно. Якщо дати його надто пізно, увага не встигне приготуватися; якщо дати рано, увага стомиться від пасивного чекання і може настати «вагання уваги». Краще всього давати попередній сигнал за 2 секунди.

Кiлькiсть переглядiв: 121