• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Дистанційне навчання
• Психологія
• Перетворення представлень в уяві

Діяльність уяви, як вже вказувалося, завжди є переробкою, перетворенням тих даних, які доставляються сприйняттям. Познайомимося тепер з тим, як здійснюється це перетворення. Приклади братимемо з області творчої уяви письменника, оскільки тут дуже яскраво і опукло виступають характерні особливості уяви.

Розповідаючи про те, як був створений образ героїні «Війни і миру» Наташі Ростової, Л.М. Толстой сказав одного дня: «Я узяв Соню, перетовк її з Танею, вийшла Наташа». Соня – це дружина Льва Миколайовича Соф'я Андріївна Толста, Таня – її сестра Тетяна Андріївна. Отже, образ Наташі Ростової створений шляхом злиття образів двох дуже близько знайомих Толстому жінок (насправді походження образу Наташі Ростової складніше; у приведених словах Толстой вказав лише на основні його джерела).

Як можливо здійснити таке злиття? Адже абсолютно вочевидь, що не можна просто з'єднати один з одним цілісні образи двох людей. Треба розкласти образи на окремі риси або ознаки і потім з'єднати деякі з рис, узятих від двох різних образів, в новий образ.

Отже, у цьому процесі, розрізняються дві сторони: 1) аналіз, тобто виділення з цілісного образу окремих рис або ознак, і 2) синтез, тобто об'єднання окремих рис або ознак в новий цілісний образ. Обидва ці моменти – аналіз і синтез – складають необхідні частини процесу творчої уяви. Уява виділяє окремі риси з тих образів реальної дійсності, які дає сприйняття, і з цих рис знов створює єдині і цілісні образи.

Коли вийшов в світ «Герой нашого часу», деякі критики висловлювали припущення, чи не є образ Пєчоріна просто портретом автора. Відповідаючи цим критикам, Лєрмонтов в передмові до другого видання романа вказав, що Пєчорін – «точно, портрет, але не однієї людини; це портрет, складений з пороків всього нашого покоління, в повному їх розвитку». Отже, образ Пєчоріна, за свідченням самого Лєрмонтова, побудований з рис, виділених автором у безлічі людей, що спостерігалися ним: "складений з пороків всього нашого покоління" (звичайно, не «всього покоління» в буквальному розумінні, а певної класової групи цього покоління).

Так само описує процес створення художнього образу Горький. «Характер героя, – говорить він, – робиться з багатьох окремих рис, узятих від різних людей його соціальної групи... Необхідно дуже добре придивитися до сотні-іншої попів, крамарів, робітників, для того, щоб приблизно вірно написати портрет одного робітника, попа, крамаря». Таким шляхом будуються всі ті художні образи, які можна назвати типовими. Образ стає типом тоді, коли в нім зібрані, об'єднані риси, характерні для цілої групи людей, коли він є, за висловом Горького, «витягом з ряду однорідних фактів». Процес створення такого образу є процесом узагальнення, тобто витягання ознак, загальних цілому ряду об'єктів, і вираження цих ознак в єдиному образі.

Своєрідність образу, що створюється творчою уявою письменника, полягає в тому, що, будучи результатом узагальнення, він залишається все ж образом окремої людини, передаючим всі індивідуальні особливості цієї людини. Пєчорін – це не просто збір пороків цілого покоління. Це жива людина з безліччю рис, властивих особисто йому, а зовсім не всім представникам його покоління, що має не лише пороки, але й цілий ряд позитивних якостей.

Синтетична робота уяви не є чимось на зразок механічного складання і приладнання одна до одної рис, виділених передуючим аналізом. Таким шляхом можна отримати мертву схему, а не образ живої людини. Творча робота уяви йде від тих яскравих і живих образів, які товпляться перед внутрішнім поглядом письменника. Над цими образами працює художник, поступово змінюючи їх відповідно до свого творчого задуму.

Найважливіше значення має при цьому одна особливість нашої уяви, про яку ми говорили вище (тема «Уявлення і їх характерні особливості»). Уявлення ніколи не передають з однаковою яскравістю всі риси і ознаки об'єкту; завжди деякі риси, чого-небудь, найбільш важливі або цікаві для нас, виступають вперед на фоні більш-менш смутного образу. Створення типових образів здійснюється в першу чергу шляхом такого висунення на перший план, підкреслення, виділення типових, загальних рис в образі живої, конкретної людини. Пригадаємо, що образ Пєчоріна складений не просто з пороків всього покоління, а з цих пороків «в повному їх розвитку». Виділення певної риси нерідко виявляється якраз в тому, що вона виступає «в повному розвитку», тобто виражена в максимально сильній мірі.

У зв'язку з цим стає зрозумілою та роль, яку може грати в творчій уяві гіпербола, тобто перебільшення окремих рис і ознак предмету. Вона підвищує яскравість і виразність образу, в сильній мірі сприяючи висуненню на перший план певних його рис.