• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Дистанційне навчання
• Психологія
• Почуття і пізнавальні процеси

Джерелом почуттів є всілякі об'єкти дійсності, з якими людина зтикається в процесі свого життя і діяльності. Зрозуміло, проте, що всякий об'єкт може стати джерелом почуттів лише в тому випадку, якщо людина або безпосередньо сприйме його, або дізнається про нього яким-небудь іншим шляхом. Аби пережити деяке відношення до об'єкту, потрібно так чи інакше пізнати його. Тому почуття переживаються завжди у зв'язку з тими або іншими пізнавальними процесами: відчуттями, сприйняттями, образами пам'яті або уяви, думками і так далі.

Інколи джерелом почуття є ті властивості предметів (або ті процеси в нашому тілі), які ми в даний момент відчуваємо. Кольори, звуки, запахи і тому подібне можуть самі по собі викликати в нас почуття. Таке почуття, безпосередньо пов'язане з відчуттям, називається плотським, або емоційним, тоном відчуття.

Деякі види відчуттів завжди мають плотський тон. Такі, перш за все, больові відчуття. Під словом «біль» ми звичайно розуміємо не лише самі відчуття (колючі, ріжучі, такі, що рвуть, пекучі, тягнучі і т. п.), але і те неприємне або навіть болісне почуття, яке з ними пов'язане. Постійно пов'язані з плотським тоном і органічні відчуття. Відчуття спраги, голоду, апетиту, ситості, нудота і так далі завжди бувають або неприємними або приємними.

Якщо і не завжди, то здебільшого мають плотський тон нюхові відчуття. Як ми вже знаємо, більшість людей рідко користуються нюховими відчуттями для практичних цілей; зазвичай нам не доводиться взнавати або розрізняти речі по запаху. Та зате запахи майже завжди мають емоційне забарвлення, викликають приємне або неприємне почуття і тому роблять помітний вплив на самопочуття людини.

Плотський тон відчуття в сильній мірі залежить від потреб, які має людина в даний момент. Запах їжі приємний для голодного і байдужий або навіть осоружний для ситого. Морозиво приємне в жаркий день і зовсім неприємне на холоді.

У інших випадках почуття залежать не від властивостей об'єктів, що відчуваються, а від того значення, яке ці об'єкти мають для нас в даній ситуації, від того, про що ці об'єкти говорять нам. Один і той же звук, наприклад, може викликати найрізноманітніші почуття залежно від того, яке він має значення. Звук артилерійських пострілів викликав почуття тривожної напруги, коли він говорив про наліт ворожих літаків, і він же викликав почуття гордого тріумфування, коли це був звук салюту, яким столиця вітала доблесні війська.

В деяких випадках окремі об'єкти набувають для людини дуже стійкого емоційного забарвлення через спогади, які з цим об'єктом пов'язані. У цих випадках яскраво виступає значення механізму тимчасових зв'язків; який-небудь предмет, пов'язаний у минулому з даним почуттям, може знов викликати його. Таким чином, безліч нейтральних властивостей предметів і явищ стають збудниками почуття по загальному механізму умовного рефлексу. Якщо в нашому минулому житті який-небудь запах, колір або звук був пов'язаний з радісною або важкою подією, то зв'язок цей може виявитися настільки міцним, що сам той запах, колір або звук згодом завжди як би забарвлюється радісним або важким почуттям. Цим часто пояснюється, чому людина особливо любить або не любить який-небудь запах або колір.

Інколи, нарешті, почуття, що виникають в нас, не зв'язані, прямо з тим, що ми в даний момент відчуваємо і сприймаємо, а цілком відносяться до того, про що ми думаємо, що згадуємо і уявляємо.

Таким чином, емоційне забарвлення можуть мати не лише відчуття і сприйняття, але також уявлення і думки. Всякий пізнавальний процес може викликати почуття.

Філософи старовини Платон і Арістотель висловили одну чудову думку: початок філософії є здивування. Це означає, що активна, творча робота мислення починається тоді, коли людина не просто зіткнеться з чимось незрозумілим, що народжує питання, але коли вона «здивується», тобто емоційно спалахне цим питанням, коли незрозуміле викличе в ній почуття здивування. Думка ця підкреслює роль в процесі пізнання інтелектуальних почуттів, тобто почуттів, безпосередньо пов'язаних з розумовими процесами.

До найважливіших інтелектуальних почуттів відносяться разом з почуттям здивування, або подиву, ще почуття сумніву і почуття упевненості.

Почуття сумніву, що виникає за відсутності твердого доказу і не дозволяє заспокоїтися на будь-якому зовні відповідному рішенні питання, змушує доводити до кінця розумову роботу, не дивлячись ні на які труднощі, що стоять на її дорозі.

Почуття упевненості дає людині сили боротися за свої переконання, твердо і мужньо відстоювати правоту своїх поглядів. Одного безпристрасного знання, що такі-то думки правильні, недостатньо, аби стати справжнім борцем за ідею.

Думка набуває всієї своєї сили і гостроти лише тоді, коли вона пронизана глибоким почуттям. Ніколи не було, аби великі думки створювалися людиною, байдужою до предмету своїх занять. Коперник, творець одного з найбільших переворотів у науці, писав, що його астрономічні роздуми народилися з «неймовірного почуття підйому і натхнення», яке він переживав «при спогляданні і розкритті чудес неба». Можливий, проте, і протилежний – негативний – вплив почуття на розумові процеси. Це буває у тому випадку, коли думка підкоряється почуттю, втрачаючи при цьому свою самостійність. Замість того аби зважувати все «за і проти» якої-небудь гіпотези, людина починає упереджено підбирати аргументи на користь того рішення, на яке її штовхає почуття. І мислення перестає бути засобом пізнання, а стає знаряддям виправдання того, що бажано людині, що їй приємне.

У житті завжди можливі ситуації, коли «аргументи серця» опиняються в протиріччі з аргументами розуму, коли, за висловом Чацького, «розум з серцем не в ладу». Правильний вихід з таких ситуацій ніколи не може полягати в тому, аби заглушити «голос розуму». У останньому випадку вирішення питання завжди повинне належати розуму.