В процесі мислення ми завжди оперуємо поняттями. Поняття – це форма мислення, в якій відбиваються загальні і притому істотні властивості предметів і явищ.

Так, наприклад, в геометричному понятті «трикутника» відбиваються властивості, загальні всім трикутникам і притому істотні з геометричної точки зору. Такі ознаки, як колір паперу, на якому намальований трикутник, або товщина ліній, утворюючих його, неістотні з геометричної точки зору і тому не входять до вмісту цього поняття.

У поняттях кристалізуються наші знання про предмети і явища дійсності.

Поняття відрізняється від уявлень своїм більш узагальненим і умоглядним, не наочним характером. Уявлення – образ предмету, поняття – думка про предмет.

Далеко не все, про що ми мислимо, може бути представлене у вигляді наочних образів. Не можна уявити собі руху із швидкістю 300 тисяч кілометрів за секунду (швидкість світла), а мислити такий рух можна.

Спробуйте уявити собі тисячокутник. Це Вам не вдасться. В кращому разі у Вас виникне образ якогось багатокутника з невизначено великим числом сторін, образ, який однаково підійде і для тысячокутника, і для пятисоткутника, і для стокутника. Проте ми маємо абсолютно чітке і визначене поняття тысячокутника, яке зовсім не змішується з поняттями пятисоткутника, стокутника або навіть багатокутника, що має 999 сторін. Користуючись цим поняттям, ми можемо здійснювати абсолютно точне вирішення завдань, наприклад обчислити суму внутрішніх кутів такого багатокутника.

Мислити про що-небудь і уявляти собі що-небудь – це не одне і те ж.

Поняття нерозривно пов'язане зі словом і виступає в нашому мисленні у вигляді значення слова.

Слово є тим реальним подразником, без якого неможливе людське мислення. Слово при цьому може виступати в трьох формах: як слуховий подразник при розумінні мови, висловленої вголос, як зоровий подразник (слово написане або надруковане) і, нарешті, як кінестезичний подразник при вимовленні слова. І.П. Павлов надавав особливо важливе значення кінестезичним подразненням, називаючи їх основою, або «базисом», мови.

Друга сигнальна система дає можливість узагальнено відображати навколишній світ. Аби до кінця зрозуміти це дуже важливе положення, треба усвідомити, що слова нашої мови, хоча і можуть відноситися до одиничних предметів, завжди мають деяке загальне значення. Всяке слово узагальнює.

Слова «стіл», «тварина», «паровоз» відносяться не до якого-небудь одного предмету, а до цілої групи схожих предметів. Слово «твердий» позначає властивість, загальну багатьом предметам. Слово «писати» позначає дію, що здійснюється безліччю людей в різних обставинах.

Зустрінутий мною на вулиці товариш на питання, де він був, відповідає: «У читальні». Цілком можливо, що я ніколи не був в тій самій читальні, з якої він повертається, що я не знаю цієї читальні, та все ж я сповна розумію сенс його відповіді, позаяк знаю, що означає читальня взагалі, я розумію загальне значення слова «читальня», я маю поняття про читальню.

Якщо сприйняття і уява відображають в цілісному образі зв'язки властивостей предмету або явища, то поняття є система зв'язків, що відображають співвідношення предметів між собою. Навіть поняття про одиничний предмет передбачає усвідомлення відмінності даного предмету від інших, тобто відношення його до інших предметів.

Якщо я розумію значення слова, у мене в свідомості виникає – інколи ясно, інколи смутно – відповідне поняття. Дуже часто в свідомості виникає також яке-небудь уявлення, але воно в більшості випадків грає роль лише ілюстрації до відповідного поняття.

У одному експерименті випробовувані особи повинні були сказати, які уявлення виникають у них, коли вони чують певні слова. При слові «тварина» у однієї людини виник образ кішки, що належить її сусідам, в іншої – образ осідланого коня, в третьої – образ слова «тварина», написаного крупними буквами на світлосірому фоні. Слово «нескінченність» викликало в одної образ степу, що нескінченно розкинувся на всі боки, в іншої – образ прямої лінії, третя уявила собі математичний знак.

Вочевидь, що ці образи, абсолютно різні у різних людей, є лише наочною ілюстрацією до вмісту понять, але зовсім не передають цілком цього вмісту. Звичайно, перша із згаданих людей не думала, що слово «тварина» позначає сусідську кішку, а друга не думала, що воно позначає осідланого коня. Всі ці особи приблизно однаково мислили собі значення цього слова, так само як і інших повсякденних слів рідної мови. Тому вони без зусиль розуміли один одного в розмові, хоча одне і те ж слово викликало в кожної з них абсолютно несхожі образи.

Вміст поняття не може бути переданий одиничним, конкретним уявленням. Останнє грає роль як би прикладу одного з окремих випадків, до яких може відноситися загальний вміст поняття.

Але це не означає, що мислення, здійснюване в поняттях, не потребує допомоги уявлень, що в процесах мислення образи не грають жодної ролі. Подібно до того як знання загального правила повинно спиратися на усвідомлення конкретних прикладів, так і мислення, оперуюче поняттями, у багатьох випадках необхідно потребує допомоги конкретних образів. Багато геометричних завдань неможливо вирішити, якщо не уявити собі з повною виразністю розташування в просторі тих ліній, кутів, фігур, про які йде мова. Не можна зрозуміти по опису принцип роботи якого-небудь механізму, якщо не мати ясного уявлення розташування і взаємодії його частин.

Досліди показують, що наочні образи особливо часто виникають у нас тоді, коли думка натрапляє на які-небудь труднощі. Якщо не вдається відразу зрозуміти сенс загального положення, намагаєшся можливо ясніше уявити собі в наочних образах конкретні випадки, до яких воно може відноситися.

Кiлькiсть переглядiв: 131