Процес мислення зазвичай починається з того, що у людини виникає потреба впоратися з якою-небудь скрутою, що-небудь зрозуміти, вирішити яке-небудь завдання. Інакше кажучи, мислення завжди починається з питання.

Не можна викликати активну роботу думки тим, що просто рекомендувати – собі або іншому – «подумати». Потрібно, аби перед людиною встало питання, для вирішення якого необхідно «думати», і аби людина відчула потребу вирішити це питання.

Тому перша ознака мислячої людини – уміння бачити питання там, де вони дійсно є. Лише для того, хто не звик самостійно мислити, не існує питань, і все представляється само собою зрозумілим. Всяке розширення знання відкриває нам нові проблеми там, де раніше все здавалося очевидним, і тим самим будить думку, штовхає її до самостійної роботи.

Недостатньо, проте, «побачити» питання. Необхідно з повною виразністю усвідомити, в чому саме це питання полягає. Успіх у вирішенні задачі в першу чергу залежить від того, наскільки правильно сформульовано питання. Зрозуміти завдання – це перш за все означає правильно поставити питання, для чого інколи потрібна чимала розумова робота. Але коли це зроблено, тим самим вже здійснений перший крок на шляху вирішення задачі.

За усвідомленням питання слідує процес вирішення задачі. Залежно від характеру самого завдання процес вирішення може здійснюватися різними способами. Найбільш типовий хід розумового процесу, що часто зустрічається, при вирішенні задачі полягає в постановці гіпотез, тобто припущень про те, як повинно вирішуватися завдання, і в перевірці цих гіпотез.

Повернувшись увечері додому, я підходжу до столу і повертаю вимикач настільної лампи. Лампочка не спалахує. У чому справа? Де причина? Виникло завдання, і починається робота думки для її вирішення. Висуваються і перевіряються різні гіпотези. Можливо, перегоріла пробка? Повертаю вимикач стельової лампи: вона спалахує. Значить, пробка в порядку. Можливо, перегоріла лампочка? Вигвинчую лампочку і оглядаю її: ні, волоски цілі. Ймовірно, зіпсувався штепсель.

Озброївшись викруткою, знімаю розетку, виявляю, що дійсно перегорів запобіжник в штепселі. Завдання вирішене.

В даному прикладі перевірка гіпотез здійснювалася шляхом практичної дії, що спирається, проте, на розумові процеси. Гіпотеза про пошкодження лампочки перевірялася прямим способом: шляхом сприйняття я переконався в цілості волосків. Гіпотеза ж про те, що перегоріла пробка, перевірялася непрямим способом, опосередкованим. Замість того аби вигвинчувати пробку і оглядати її, я обмежився тим, що обернув вимикач іншої лампочки і шляхом висновку переконався в цілості пробки: якби перегоріла пробка, не могла б спалахнути і стельова лампа. Висновок сильно спростив здійснення практичної перевірки.

У інших випадках перевірка гіпотез цілком здійснюється в думках, «в думці».

У моєму розпорядженні дві години. За цей час я повинен побувати в декількох місцях, розташованих у різних частинах міста. У якій послідовності відвідати ці місця і якими засобами пересування скористатися, аби встигнути до терміну? Який скласти план дій? Такі завдання доводиться вирішувати постійно. Рішення і тут зводиться до послідовної постановки гіпотез, тобто можливих планів дій. Але в подібних завданнях не можна спробувати кожен з намічених планів і потім вже зробити вибір. Випробування планів має бути пророблене в думках.

При вирішенні багатьох завдань важливу роль грає так званий мисленний експеримент, тобто здійснення в думці тих чи інших дій, аби визначити, до яких результатів, вони можуть привести. Велике значення мисленного експерименту при вирішенні всякого роду технічних, конструктивних завдань. Не можна змонтувати радіоприймач або влаштувати електричний дзвінок, якщо не вміти подумки експериментувати. Яскраво виступає роль мисленного експерименту в шаховій грі. Обдумуючи хід, гравець вимушений всі варіанти перевіряти в думці: «якщо я піду так-то, то противник піде так-то, тоді я зроблю те-то...»

Здійснення мисленного експерименту передбачає спільну діяльність уяви і мислення: з одного боку, потрібно точніше і наочніше уявити собі ситуацію, з іншого – потрібно зробити висновок про те, який результат повинен слідувати з даної ситуації.

Умовою успішного вирішення всякої задачі є наявність необхідних знань. За відсутності знань по електротехніці неможливо було б у нашому першому прикладі ні намітити гіпотези, ні перевірити їх, так само як у другому прикладі неможливо було б зробити це без знання розташування вулиць і трамвайних маршрутів.

Але однієї наявності знань недостатньо. Необхідне ще уміння мобілізувати ці знання в потрібний момент, уміння застосувати їх. Можна добре знати главу про електрику в підручнику фізики та все ж бути абсолютно безпорадним при вирішенні такої задачі, яка дана в нашому прикладі.

Наявність знань і уміння володіти ними – необхідні передумови продуктивної роботи думки і розвитку розуму.

Кiлькiсть переглядiв: 86