У попередньому розділі було встановлено, що всяка дія людини є свідомою, хоча міра цієї свідомості і буває різною. Тим більше відноситься це до складної діяльності, що складається з ряду дій. Діяльність людини в нормальних умовах є свідомою діяльністю.

Проте настільки ж неминуче і те, що не всі компоненти діяльності, тобто не всі складові її елементи, здійснюються свідомо. Всяка скільки-небудь складна діяльність включає окремі процеси, рухи і т. п., які протікають автоматично, тобто без повного їх усвідомлення. Це є необхідним наслідком тієї особливості роботи мозку, яка виявляється в явищах уваги. Це означає, що свідомість, спрямовуючись на певний об'єкт або комплекс об'єктів, тим самим неминуче відволікається від інших об'єктів. Природно, що в процесі виконання складної діяльності свідомість може бути спрямована лише на окремі компоненти або її сторони.

Кажучи про усвідомленість тих або інших актів людської діяльності, ми перш за все повинні мати на увазі, на що спрямована свідомість, що саме усвідомлюється людиною.

Один з героїв «Мертвих душ», слуга Чичикова Петрушка, мав велику схильність до читання книг, причому читання це носило у нього своєрідний характер: «Йому було все одно, чи пригода закоханого героя, чи просто буквар, або молитовник: – він все читав з рівною увагою; якби йому підсунули хімію, він і від неї б не відмовився. Йому подобалося не те, про що читав він, але більше саме читання, або, краще сказати, процес самого читання, що от-де з букв вічно виходить яке-небудь слово, яке інший раз чорт знає що і означає».

Читання Петрушки є типовим зразком «несвідомого» читання, але це не означає, що воно протікає зовсім без участі свідомості. «Несвідомість» виражається в даному випадку у тому, що свідомість спрямована не на те, на що їй належить, – не на вміст читаного, а на сам процес читання.

Свідоме виконання діяльності передбачає якомога повніше усвідомлення того вмісту, на який вона спрямована, її завдань, очікуваних результатів, можливих наслідків, і, нарешті, як ми бачили в попередньому параграфі, її суспільного значення. Але це може бути лише в тому випадку, якщо можливо більше число компонентів самого процесу діяльності здійснюється автоматично. Повністю зосередити увагу на вмісті читаного може лише той, у кого процес читання протікає автоматично, не вимагаючи усвідомлення його. Чим краще володіє людина технікою даної діяльності, тим менше приділяє вона уваги самому процесу виконання цієї діяльності. А це дає можливість свідомості цілком зосередитися на вмісті та завданнях діяльності, на пошуку найкращих шляхів і способів вирішення цих завдань.

Інакше кажучи: чим краще володіє людина навиками, пов'язаними з даною діяльністю, тим більше творчості може вона внести до її виконання. Для того, щоб творчо виконувати музику, треба мати хороші навики гри на музичних інструментах; без цього свідомість граючого буде цілком прикута до техніки виконання рухів, читання нот і тому подібне. Творчість письменника можлива лише за умови прекрасного володіння навиками письмового мовлення; інакше вся увага і всі духовні сили його будуть спрямовані на те, аби уникнути орфографічних, синтаксичних, стилістичних помилок.

Навик і творчість – дві найважливіші сторони всякої складної діяльності. Навик полягає в якомога досконалішому, легшому, автоматичному виконанні тих постійних стійких операцій, які складають техніку даної діяльності. Творчість виявляється в урахуванні своєрідності даних умов, у знаходженні способів дії, відповідаючим цим умовам, в осмисленні нових завдань, що не зустрічалися раніше, у пошуку шляхів їх вирішення, нарешті, у всякому прояві ініціативи та подоланні шаблонів.

Творчою діяльністю у власному сенсі називають таку діяльність, яка дає нові, оригінальні продукти, маючі високу суспільну цінність. Творчість проявляють учені, художники, винахідники, стаханівці промисловості і сільського господарства, що знаходять спосіб підвищити продуктивність праці. «Ми щодня думаємо, – говорив О.X. Бусигін, ініціатор стаханівського руху в машинобудівній промисловості, – як трохи краще організувати робоче місце, щодня що-небудь нове придумуємо і вперед рухаємося».

У інших деяльностях, які зазвичай не називають творчими, творчий момент, проте, може бути також представлений досить яскраво. Навіть учень, якому вдається знайти рішення математичної задачі незнайомого йому типу, з психологічної точки зору проявляє творчість, хоча використаний ним прийом і не є новим у математиці.

І у всіх випадках умовою прояву творчості є володіння відповідними навиками, що дає можливість свідомості цілком зосередитися на основних, вирішальних моментах, від яких залежить успіх діяльності.

Кiлькiсть переглядiв: 59