Аби охарактеризувати пам'ять якої-небудь людини, недостатньо сказати, що вона погана або хороша. Відомо, що пам'ять може бути хорошою по відношенню до одних об'єктів і поганою по відношенню до інших. Деякі люди мають прекрасну пам'ять на числа, але все життя страждають від поганої пам'яті на обличчя. Інші, володіючи хорошою пам'яттю на обличчя, мають постійну скруту з пригадуванням імен, прізвищ. Треті з надзвичайною легкістю запам'ятовують вірші, але повинні витрачати багато зусиль для запам'ятовування математичних формул. Типом пам'яті називається індивідуальна особливість пам'яті людини. Найбільш істотне значення має відмінність між образним і словесно-логічним типом пам'яті.

Деякі люди краще запам'ятовують наочні образи предметів і подій, інші ж запам'ятовують переважно думки, виражені в словах. Згадуючи вміст прочитаної книги, люди образного типу пам'яті в думках бачать перед собою дійових осіб, картини природи, окремі сцени розповіді, люди ж словесно-логічного типу пам'яті перш за все згадують основні думки книги, найцікавіші словесні формулювання.

Найяскравіших представників образного типу пам'яті можна знайти серед діячів мистецтва: художників, музикантів, письменників, акторів, тоді як словесно-логічну пам'ять частіше можна зустріти серед учених.

Багато прикладів виключно сильної образної пам'яті можна знайти в біографіях художників. Відомий російський художник М.М. Ге в своїй картині «Петро I допитує царевича Олексія в Петергофі» (знаходиться в Москві, в Державній Третьяковській галереї) змалював кімнату одного з петергофських палаців. «Я в голові, в пам'яті приніс додому весь фон картини «Петро I і Олексій», – писав він згодом, – з каміном, з карнизами, з чотирма картинами голландської школи, зі стільцями, з підлогою, з освітленням, – я був всього один раз в цій кімнаті і був умисно один раз, аби не розбити враження, яке я виніс».

Не менш яскраві приклади виняткової образної пам'яті дають біографії музикантів. Російський композитор Балакірєв відрізнявся, за свідченням сучасників, «дивовижною», «незбагненною» музичною пам'яттю. Почувши всього раз на концерті один з симфонічних (оркестрових) творів Чайковського, він через два роки зумів в точності пригадати його і зіграти авторові, який до цього часу встиг вже значною мірою забути свій твір. Настільки ж дивовижна була музична пам'ять Рахманінова. Одного дня до його вчителя, Танеєва, приїхав композитор Глазунов, аби зіграти свою нову, тільки що написану і нікому ще не відому симфонію. Люблячий пожартувати, Танеєв перед приходом Глазунова заховав у себе в спальні Рахманінова, тоді ще учня консерваторії. Через деякий час після того, як Глазунов зіграв симфонію, Танеєв привів Рахманінова. Молодий студент сів за фортепіано і зіграв симфонію Глазунова. Автор був абсолютно спантеличений, звідки цей молодий студент консерваторії міг знати твір, рукописи якого він нікому ще не показував.

В процесі шкільного навчання ми постійно користуємося і образною і словесно-логічною пам'яттю. Образна пам'ять дуже тісно пов'язана з уявою. Вона може мати істотне значення в самих різних областях людської діяльності.

Словесно-логічна пам'ять виражається в запам'ятовуванні і відтворенні думок. Наші думки нерозривно пов'язані з мовою; тому і відтворення думок завжди пов'язане з тим або іншим мовним вираженням. Ми запам'ятовуємо і відтворюємо думки, виражені в словах. На цій підставі цей тип пам'яті названий словесно-логічним.

Словесно-логічною пам'яттю людина користується постійно. В учбовій роботі її роль надзвичайно велика. Розглядаючи в попередніх темах процеси запам'ятовування, збереження в пам'яті, відтворення, ми мали на увазі головним чином словесно-логічну пам'ять.

Залежно від ролі основних аналізаторів тип пам'яті може бути зоровий, слуховий і руховий.

Деякі люди, аби запам'ятати, потребують зорового сприйняття того, що запам'ятовується (зоровий тип). Іншим для запам'ятовування потрібні слухові сприйняття або хоч би слухові образи (слуховий тип). Треті, для запам'ятовування потребують рухів і особливо мовних рухів (руховий і зокрема мовноруховий тип).

Рухова пам'ять є основою вироблення рухових навиків (письмо, робота на друкарській машинці, гра на музичних інструментах, керування літаком і т. п.). Виключно велике значення має рухова пам'ять при заняттях фізкультурою, спортом (катання на ковзанах, їзда на велосипеді, плавання і т. д.).

У більшості людей ведучим є зоровий тип пам'яті – при запам'ятовуванні предметів, і мовноруховий – при запам'ятовуванні словесного матеріалу.

Представники чистих типів зустрічаються не часто. У більшості людей змішаний тип пам'яті.

Приналежність до того або іншого типу значною мірою залежить від практики заучування, тобто від того, що саме доводиться запам'ятовувати даній людині і як вона привчається запам'ятовувати. Тому тип пам'яті може бути розвинений завдяки вправі. Це має важливе практичне значення: потрібно прагнути до того, аби розвивати у себе якомога більш різносторонній тип пам'яті.

Кiлькiсть переглядiв: 624