Творчою діяльністю у власному сенсі називається діяльність, що дає нові, оригінальні продукти високої суспільної цінності. Наукове дослідження або винахід, створення художнього твору, знаходження робітником способу збільшити продуктивність праці або новатором сільського господарства нового прийому підвищення врожайності – типові приклади творчої діяльності.

Процеси творчості можуть протікати дуже різно, залежно від змісту самої діяльності та від індивідуальних особливостей особистості і таланту творця. Проте можна вказати деякі моменти, характерні для більшості випадків творчої діяльності.

1) Натхнення

Перше, що завжди звертає на себе увагу при аналізі процесу творчості, – це той стан особливої напруги, підйому всіх сил і здібностей людини, який позначається словом натхнення. Воно пов'язане зазвичай з найважливішими, вирішальнішими моментами творчої діяльності – з виникненням задуму та ідеї твору, зі знаходженням вирішення наукової проблеми, принципу винаходу або ідеї оперативного плану, зі створенням центральних образів художнього твору і найпроникливіших хвилюючих його моментів.

Стан натхнення характеризується перш за все повним зосередженням уваги на предметі творчості та відволіканням від усього іншого.

Один із земляків М.О. Шолохова, товариш його по рибному лову, розповів такий випадок. «Закинувши вудки, Шолохов сів на березі Дону з люлькою в зубах. Він просидів так, не ворушившись, дивлячись в одну точку, більше години. Марно супутник заговорював з ним, – він не отримував відповіді. Напружена поза, нерухомий, спрямований у воду погляд, повна байдужість до того, що оточує налякали товариша. Він вирішив стежити за кожним рухом Шолохова. Нарешті, немов опритомнівши від забуття, Шолохов почав збирати снасті і побіг додому. Весь день і всю ніч сидів він потім за столом і писав».

Результатом такого виняткового зосередження уваги є максимальне загострення свідомості, максимальна ясність його. «Натхнення, – за висловом Пушкіна, – є прихильність душі до живого сприйняття вражень, обдумування понять, і як наслідок – поясненню оних». Це і є причиною надзвичайної продуктивності роботи в стані натхнення.

Але якраз тому, що свідомість цілком зосереджена на предметі творчості, сам процес творчості дуже мало усвідомлюється у стані натхнення. Художник зазвичай не може відповісти на питання, як народилися в нім самі натхненні образи, учений не може сказати, як прийшла йому на думку в хвилину «осяяння» вирішальна ідея його відкриття. В стані натхнення людина менш ніж будь-коли здатна стежити за тим, як протікають у неї процеси мислення і уяви. Тому в стані натхнення творчі процеси є мало усвідомленими. Але це не означає, що сама творчість в стані натхнення є, як інколи думають, «несвідомою». Якраз навпаки. Неусвідомленість творчих процесів – наслідок максимальної свідомості самої творчості.

Натхнення характеризується не лише зосередженням уваги на предметі творчості, але і емоційним зануренням в нього, глибокою захопленістью тими почуттями, які збуджуються предметом творчості.

Приклади, що відносяться сюди, наводились в темі «Уява і почуття», «Почуття і пізнавальні процеси». Натхнення – це стан великого емоційного підйому, при якому, проте, зберігається виняткова ясність свідомості.

Одна з найважливіших психологічних особливостей дійсно продуктивного творчого процесу, що найяскравіше виявляється в стані натхнення, – спільна робота уяви і мислення. Творчість в рівній мірі неможлива і без уяви, і без строгої критичної думки. По образному вислову Л.М. Толстого, «в письменнику повинен діяти одночасно мислитель, художник, критик».

2) Підготовчі етапи творчого процесу

Нерідко буває, що основні ідеї вирішення наукової проблеми, або центральні моменти художнього твору створюються протягом порівняно коротких періодів підйому натхнення. Але це не означає, що такими «спалахами натхнення» вичерпується весь процес творчості. Короткочасні періоди виняткової творчої продуктивності завжди є лише підсумком величезної попередньої роботи. Якщо вирішення складної наукової проблеми інколи приходить в голову ученого ніби раптово, без всіляких зусиль, в найнесподіваніший момент – на прогулянці, у трамваї, театрі, ліжку перед засинанням або після пробудження, – то насправді, звичайно, не цей момент дає рішення; він є лише кінцевою точкою тривалого процесу творчої роботи. Попередня робота, що служила підготовкою творчого рішення задачі, полягає у вивченні, обдумуванні цього завдання і в збиранні необхідних матеріалів. Така підготовка має місце не лише у роботі вченого, але і в роботі письменника, художника. З матеріалів, якими користувався Толстой при написанні «Війни і миру», у нього, за його власними словами, «утворилася ціла бібліотека».

Проте підготовча робота не зводиться лише до збирання матеріалів спеціально для здійснення даного задуму. Не менше значення має те, що можна назвати збиранням матеріалів «про запас», яке складає необхідний момент в творчій діяльності і ученого, і художника. Всякий хороший фахівець постійно зайнятий збиранням фактичних даних в області своєї спеціальності і обдумуванням, осмисленням їх. Тому, стикаючись з якою-небудь новою проблемою, він має в своєму розпорядженні вже значний запас підготованого матеріалу, фактів, ідей. Можливість давати швидкі рішення нових питань і є результатом такої загальної підготовки в області творчої діяльності.

У деяких спеціальностях такого роду «підготовка себе» до вирішення творчих завдань має навіть більше значення, ніж тривала попередня робота спеціально над даною проблемою. Так йде справа, наприклад, в діяльності воєначальника, який нерідко позбавлений можливості тривало вивчати і обдумувати проблему, що встає перед ним, і тому повинен заздалегідь підготувати себе, свій розум до того, аби швидко давати творче рішення нових, несподіваних, непередбачених проблем.

В області мистецтва творча діяльність абсолютно неможлива без «збирання матеріалу про запас». Пригадаємо слова Горького, що наводилися нами: «Необхідно дуже добре придивитися до сотні інших попів, крамарів, робітників, для того, щоб приблизно вірно написати портрет одного робітника, попа, крамаря». Якби письменник вперше починав «придивлятися» до певної категорії людей лише тоді, коли він приступає до роботи над твором, йому знадобилося б декілька років для створення кожного окремого образу. Творча робота художника передбачає наявність досить великого запасу життєвих спостережень. У безперервному поповненні цього запасу і позначається та спостережливість художника, яка складає необхідну умову художньої творчості.

При вивченні якостей розуму і вольових якостей людини, відзначалось, що справжня швидкість думки, так само як справжня рішучість, не має нічого спільного з квапливістю. Про негативне значення квапливості треба пам'ятати і при аналізі творчих процесів. Всякий крупний твір має бути не лише ретельно підготовлено, але і «виношено». За Олексієм Миколайовичем Толстим, «нетерплячість потрібно стримувати». Великі діячі мистецтва та науки уміли роками виношувати свої творчі задуми і в результаті цього створювали дійсно значні твори.

Дуже повчальна з цієї точки зору робота Дарвіна над «Походженням видів».

У 1837 році в його записнику вперше з'являються окремі накиди ідей, що відносяться до теорії еволюції. Є підстави думати, що в 1839 році намітилися вже загальні контури теорії. Проте лише через три роки, в 1842 році, Дарвін зробив на папері перший, ще порівняно короткий, нарис своєї теорії. Цей «Нарис 1842 року» містить вже всі основні розділи, всі основні ідеї «Походження видів», але він в 12 разів коротший за знамениту книгу і має характер чорнових, неоформленных нарисів. Ще через два роки Дарвін пише вже в чотири рази детальніший і значно більш оброблений «Нарис 1844 року». Пройшло, проте, ще 15 років, перш ніж Дарвін визнав можливим приступити до писання самої книги. Ці 15 років були цілком присвячені подальшому збиранню матеріалів і знаходженню нових доказів основних положень теорії. До кінця цього періоду Дарвін накопичив настільки величезний матеріал чорнових заміток, що, за його словами, потрібний був цілий рік, аби лише проглянути їх і привести в порядок.

Легко зрозуміти, що після такої підготовчої роботи написання книги могло бути здійснене в дуже короткий термін: Дарвін почав писати «Походження видів» у липні 1858 року, а в квітні 1859 року книга вже стала друкуватися.

3) Праця і творчість

Творчість є перш за все велика, постійна, напружена праця. Лише той може творити, хто уміє працювати, хто здатний до усидливої, невтомної, часом копіткої праці, до «страшної роботи», як називав Л.М. Толстой творчу роботу письменника. Горький стверджував, що своїми успіхами він зобов'язаний перш за все «умінню працювати, любов'ю до праці».

Основною умовою продуктивності творчої діяльності є постійність в праці і систематична, регулярна робота.

Той факт, що найважливіші моменти творчості пов'язані зі станом натхнення, може при поверховому підході до питання створювати враження, немов творча праця здійснюється головним чином короткими спалахами і не вимагає усидливої, регулярної роботи. Це враження, проте, глибоко помилкове. По-перше, як ми вже бачили, багата творча продукція в моменти натхнення створюється не лише цими моментами, але і всією тривалою попередньою роботою. По-друге, сам стан натхнення є здебільшого результатом систематичної, регулярної роботи. Потрібно уміти змушувати себе працювати регулярно і за відсутності натхнення; лише за цієї умови можна розраховувати на скільки-небудь часту появу і самого натхнення.

Надзвичайно повчально познайомитися зі ставленням до цього питання Чайковського, який може служити зразком достовірно натхненного художника. «Працювати потрібно завжди, – писав він, – і справжній чесний артист не може сидіти склавши руки, під тим приводом, що він не налаштований. Натхнення це така гостя, яка не любить відвідувати ледачих. Вона йде до тих, які закликають її. Весь секрет в тому, що я працював щодня і акуратно. В цьому відношенні я володію над собою залізною волею, і коли немає особливого бажання до занять, то завжди умію змусити себе пересилити неприхильність і захопитися. Я поклав собі в що б те не стало кожен ранок що-небудь зробити і доб'юся сприятливого стану духу для роботи».

Таке ж відношення до творчої роботи мав на увазі Тургєнєв, коли писав одному молодому літераторові: «Нічого чекати так званих благодатних хвилин натхнення: прийде воно – тим краще, а немає – все-таки працюйте».

Натхнення – це стан, найбільш сприятливий для творчої роботи. Але воно само приходить в результаті цієї роботи. «Мені здається, – писав Горький, – що натхнення помилково вважають збудником роботи, ймовірно, воно є вже в процесі успішної роботи, як її наслідок».

Кiлькiсть переглядiв: 181