Одним з основних проявів пам'яті є відтворення образів. Уявленнями називаються образи предметів або явищ, яких ми в даний момент не сприймаємо.

На відміну від сприйняття, що викликається безпосередньою дією предмету на аналізатори, уявлення виникають завдяки пожвавленню раніше утворених тимчасових зв'язків; вони можуть викликатися по механізму асоціації. Наприклад, при звуках мелодії в свідомості може виникнути образ (уявлення) людини, з якою ми разом слухали цю мелодію. За допомогою сигналів другої сигнальної системи (словесні позначення, описи) ми можемо викликати різноманітні образи. Самі ж уявлення і першоджерело їх – відчуття – відносяться до першої сигнальної системи.

Уявлення розділяються на види, відповідні видам відчуттів. Разом із зоровими уявленнями, що грають головну роль в психічному житті більшості людей, бувають слухові (спробуйте уявити собі який-небудь знайомий мотив, звук скрипки, голос якої-небудь людини, гавкіт собаки), нюхові (спробуйте уявити собі запах сіна, гасу, диму), дотикові (уявіть собі дотик до мармуру, до оксамиту; уявіть, що ви тримаєте в руці тріпочучу птицю) і так далі.

Уявлення характеризуються перш за все наочністю, тобто прямою схожістю з відповідними предметами. Мати зорове уявлення предмету – це означає внутрішньо, або в думках, «бачити» його; мати слухове уявлення якого-небудь звуку – означає в думках «чути» його. Недаремно в музичній практиці здатність уявляти звучання музики називається «внутрішнім слухом».

Наочністю уява відрізняється від інших форм знання про предмет. Я можу, наприклад, знати, що такий-то будинок двоповерховий, кам'яний, відокремлений від вулиці гратами і т. д., та все ж не мати уявлення цього будинку, тобто в думках не «бачити» образу його. Я можу пам'ятати, що у такої-то людини голос низький і хрипкий, та все ж не уявляти собі цього голосу, тобто внутрішньо його не «чути».

Це не означає, проте, що уявлення нічим не відрізняються від сприйнять. Психологічний аналіз показує наступні найважливіші відмінності уявлень від сприйнять:

1. Уявлення зазвичай бувають значно блідішими за сприйняття.

Спробуйте уявити собі особу кого-небудь з добре знайомих людей, і ви погодитеся, що цей уявний образ по яскравості і жвавості не може порівнятися з тим, який Ви маєте в сприйнятті, тобто коли Ви дійсно дивитеся на цю людину.

По мірі яскравості і жвавості уявлень люди сильно відрізняються один від одного. В одних зорові уявлення дуже бліді, в інших вони досягають виняткової яскравості. Зустрічаються люди, яким важко навіть зрозуміти, що означає «внутрішньо чути» звуки, тобто мати скільки-небудь яскраве слухове уявлення, тоді як деякі музиканти можуть в точності відтворити по слуху дуже складний музичний твір, один раз почувши його.

Та здатність, яку називають зазвичай музичним слухом, значною мірою зводиться до здатності мати яскраві і точні слухові уявлення музики. Але яка б не була в окремих випадках яскравість уявлень, все ж і в цих випадках вони лише наближаються до сприйнять, але ніколи не можуть сповна порівнятися з ними і тим більше замінити їх.

2. Уявлення ніколи не передають з однаковою яскравістю всі риси і ознаки об'єктів.

Зазвичай в них відбиваються лише деякі сторони, деякі риси предмету. Ця особливість уявлень називається фрагментарністю їх (від слова «фрагмент» – уривок). Коли ми прагнемо уявити собі яке-небудь добре знайоме обличчя, ми ясно і виразно відтворюємо лише окремі риси, окремі деталі, виступаючі на фоні більш менш смутного і невизначеного образу.

У повісті Л.М. Толстого «Дитинство» герой повісті так описує збережений у нього в пам'яті образ матері, яку він втратив в дитячі роки: «Коли я прагну пригадати матінку, мені уявляються лише її карі очі, що виражають завжди однакову доброту і любов, родимка на шиї.... шитий білий комірець, ніжна суха рука, яка так часто мене пестила і яку я так часто цілував, але загальне враження вислизає від мене».

В уявах, пов'язаних з якою-небудь діяльністю, передаються саме ті сторони об'єктів, які істотні для цієї діяльності. Живописці, наприклад, мають яскраві уявлення кольорів, тоді як у архітекторів зорові уявлення часто безбарвні, та зате чітко передають форму предметів. У слухових уявленнях фахівця з мови виразно виступає звуковий склад слів, у слухових уявленнях актора на перший план висуваються тембр голосу і інтонація, у музиканта ж слухові уявлення передають, головним чином, мелодію і ритм.

3. Уявлення дуже нестійкі та непостійні.

Спробуйте викликати образ якого-небудь добре знайомого предмету і уважно зосередитися на нім. Ви відмітите, що через декілька секунд він зникне, як би Ви не прагнули його утримати, і Вам доведеться знову зробити зусилля, аби викликати його. Крім того, уявлення дуже текучі і мінливі: то одні, то інші деталі виступають на передній план.

Лише в осіб, що мають високорозвинені уявлення певного виду, як, наприклад, у музикантів – слухові, у художників – зорові і т. д., вони бувають порівняно стійкі і постійні.

Уявлення того або іншого виду нерідко виникають лише за наявності в даний момент певних сприйнять. Наприклад, багато людей сумніваються в наявності у них скільки-небудь живих смакових уявлень. І дійсно, рідко кому вдається довільно викликати у себе уявлення смаку кислого яблука. Але коли бачиш перед собою незріле яблуко або, ще краще, коли бачиш, як інша людина їсть таке яблуко, нерідко виникає дуже яскраве і живе уявлення кислого смаку. Не менше важко викликати у себе без жодного зовнішнього приводу уявлення болю, але воно може виникнути з дуже великою жвавістю, якщо побачиш, як інша людина обпеклася або прищикнула собі палець. Виникнення уявлень полегшується, коли воно має опору в сприйняттях. Деякі шахісти відзначають, наприклад, що не можуть зіграти партію в шахи, зовсім не дивлячись на дошку, але можуть зіграти її, якщо їм дозволяється дивитися на порожню шахівницю; в цьому випадку вони уявляють собі фігури на певних місцях і можуть стежити за їх пересуванням. Не всяка людина, здатна добре фантазувати за фортепіано, може вигадувати музику без інструменту. Пояснюється це тим, що музичні образи легше виникають за наявності реального звучання.

Уявлення, будучи завжди до певної міри наочними, поступаються, проте, в цьому відношенні сприйняттям. Чи можна на цій підставі розглядати уявлення лише як ослаблені копії сприйнять? Ні, не можна. Уявлення містять в собі не лише менше, ніж сприйняття, але вони у деякому відношенні містять більше, за відчуття і сприйняття. Вони завжди містять більший елемент узагальнення, ніж сприйняття. Уявлення – не просто наочні образи дійсності; вони завжди певною мірою узагальнені образи дійсності.

Узагальнення є не лише в тих уявленнях, які відносяться до цілої групи схожих предметів (уявлення коня взагалі, уявлення стола взагалі), але і в уявленнях будь-якого індивідуального предмету. Кожен знайомий нам предмет сприймався нами багато раз, і кожне з цих сприйнять відрізнялося від інших. Свій робочий стіл я бачив з різних сторін, з різної відстані, при різному освітленні і тому подібне. Та все ж, коли я уявляю його собі, я маю якийсь один образ, а не багато різних образів, відповідних різним сприйняттям. Цей узагальнений образ характеризується перш за все тим, що в нім підкреслені, дані з найбільшою яскравістю постійні ознаки даного об'єкту і, з іншого боку, відсутні або представлені дуже блідо ознаки, характерні для окремих сприйнять.

Наші уявлення завжди є результатом узагальнення окремих сприйнять. Міра узагальнення, що міститься в уявленні, може бути різною. Уявлення, що характеризуються великою мірою узагальнення, називаються загальними уявленнями. Уявлення, що відносяться до цілої групи схожих предметів, наприклад уявлення дерева, завжди будуть загальними уявленням.

Кiлькiсть переглядiв: 982