Діяльність дорослої людини складається не з окремих самостійних рухів, а з більш менш складних дій, які здійснюються за допомогою цілого ряду рухів.

Діями називаються окремі акти поведінки, які виходять з певних мотивів і спрямовані на певну мету. Тому не можна говорити про абсолютно мимовільні дії. Людина може здійснювати мимовільні рухи – махати руками при ходьбі, робити в процесі розмови «машинальні» рухи руками, мимоволі посміхатися, слухаючи веселу розповідь, мимоволі хмурити брови, чуючи прикру звістку, але ці рухи самі по собі не складають дії, оскільки не направлені ні на яку мету. Деякі з них можуть стати «дією», але лише у тому випадку, коли вони стануть довільними. Посмішка стає «дією», коли людина цією посмішкою свідомо хоче показати своє відношення до якої-небудь звістки.

Всяка дія людини довільна, але міра цієї довільності може бути різною.

Ми можемо розрізняти, з одного боку, дії сповна свідомі, розумні і, з іншої – дії імпульсивні, такі, що характеризуються порівняно малою мірою свідомого контролю. До імпульсивних дій належать дії, здійснювані під впливом сильного почуття, частіше всього афекту.

Прикладом імпульсивної дії може служити поведінка Павла Корчагіна при зіткненні з Файло («Як гартовувалася сталь»). На партійному суді Корчагін так характеризував свій вчинок: «Все, про що тут йде мова, сталося тому, що я не стримався... Сталася аварія, і, перш ніж я це зрозумів, Файло отримав по черепу».

Невірно було б думати, що в стані афекту людина зовсім не усвідомлює того, що вона робить, і що тому імпульсивні дії абсолютно позбавлені свідомості (тема «Афекти»). Своєрідність імпульсивних дій полягає не в повній несвідомості їх, а лише в тому, що, по-перше, відсутня ясна свідомість мети дії і, по-друге, ускладнюється свідомий контроль за своїми діями.

У наведених прикладах дійові особи не могли б пояснити, якої саме мети вони добивалися своїми діями. Можна сказати, чому, але не можна сказати, навіщо вони так вчинили. Не менш ясно і те, що вони у момент здійснення цих дій недостатньо контролювали свою поведінку, тобто недостатньо володіли собою. Необхідно, проте, нагадати, що вже говорилось, при вивченні афектів: з того факту, що під впливом афекту людина інколи втрачає владу над собою, не можна робити висновок, що в такому стані вона не може володіти собою. Приклад поведінки Самозванця в сцені поблизу фонтану дуже яскраво показує можливість повернути тимчасово втрачену під впливом афектного спалаху владу над собою.

Імпульсивні дії – це дії необдумані, і тому їх протиставляють обдуманим, розумним діям.

Оскільки у дорослої людини не буває дій абсолютно мимовільних, остільки в кожній дії в якійсь мірі виявляється воля, і чим вища довільність, тобто свідома цілеспрямованість дії, тим сильніший прояв волі.

При цьому слід враховувати, що вольові дії не мимовільні, вони обумовлені дією тих умов, у яких зростала і розвивалася людина. І.М. Сєченов та І.П. Павлов постійно вказували на те, що вольовий акт має своє причинне пояснення. Вольові дії є результатом виховання і самовиховання; у них знаходять своє віддзеркалення умови життя і вимоги, що пред'являються суспільством.

Кiлькiсть переглядiв: 85