Прокинувшись вранці, людина йде до вікна і бачить, що дахи будинків мокрі. «Значить, вночі був дощ», – думає вона.

Цей випадок дає нам типовий приклад розумового процесу. Людина безпосередньо не сприймала дощу. Вона дізналась про нього непрямим шляхом, через посередництво інших фактів, тобто опосередковано. При вирішенні всякої скільки-небудь складної задачі ми отримуємо відповідь за допомогою ряду міркувань. Перша ознака мислення і полягає в тому, що воно є процес опосередкованого пізнання речей і явищ дійсності.

Будь-яка наука дає нам незліченні приклади опосередкованого пізнання. Наприклад, лікар на підставі огляду хворого може судити про стан внутрішніх органів, недоступних безпосередньому спостереженню.

Будову атома не можна спостерігати безпосередньо, але вона вивчена детально і точно. Безпосередньо спостерігати фізіологічні процеси, що відбуваються в корі головного мозку, неможливо, проте І.П. Павлов встановив основні закони вищої нервової діяльності.

На чому грунтується можливість такого опосередкованого пізнання? Перш за все на усвідомленні зв'язків і стосунків між речами і явищами. Навіть простий висновок про те, що вночі йшов дощ, людина могла зробити лише тому, що їй відомий причинний зв'язок між дощем і вологістю дахів.

Друга не менш важлива ознака мислення полягає в тому, що воно є узагальненим пізнанням дійсності.

Наше пізнання починається з відчуттів і сприйнять. Але сприймаємо ми завжди одиничні факти. Як би ми могли знати, наскільки швидко розчиниться в гарячому чаї ось цей шматок цукру, якщо ми цей шматок ще не пробували розчинити, а те, що виходило при опусканні в чай інших шматків цукру, ми ніяк не узагальнювали? Опускаючи цукор в чай, ми знаємо, що з цього вийде, лише тому, що узагальнили результати наших минулих спостережень і знаємо деякі загальні властивості цукру, знаємо зв'язок між швидкістю розчинення цукру і температурою рідини.

Недостатньо відмітити, що одного дня дощ викликав вологість дахів. З цього ще жодного висновку зробити не можна. Потрібно прийти до загального положення: після всякого дощу достатньої сили дахи бувають мокрі. Інакше кажучи, потрібно, аби людина узагальнила результати своїх спостережень. Мало відмітити зв'язок між двома фактами; необхідно усвідомити, що цей зв'язок має загальний характер, що він визначається загальними властивостями речей. У нашому прикладі причинний зв'язок між дощем і вологістю дахів визначається не приватними особливостями якого-небудь одного дощу, а властивостями, загальними всякому дощу достатньої сили.

У всякому процесі мислення ми маємо справу з віддзеркаленням загальних властивостей речей, тобто властивостей, що відносяться до цілої групи схожих предметів або явищ. Основу мислення складає утворення тимчасових зв'язків, що відображають об'єктивні зв'язки предметів дійсності.

Мислення дає нам можливість знати те, чого ми безпосередньо не спостерігали. Мало того, воно дає нам можливість передбачати хід подій і результати наших власних дій.

Відомо, наприклад, з якою великою точністю астрономія передбачає затемнення Сонця і положення планет в певний момент часу.

Отже, ми можемо сказати: мислення – це процес віддзеркалення загальних властивостей речей, знаходження закономірних зв'язків і стосунків між речами. Іншими словами це визначення можна виразити так: мислення – це процес узагальненого і опосередкованого пізнання дійсності.

Кiлькiсть переглядiв: 83