Сильна напруга уваги зазвичай буває пов'язано з характерними зовнішніми проявами.

По-перше, виникають рухи пристосувального характеру, спрямовані до того, аби краще сприйняти об'єкт, на який спрямована увага; це рухи вдивляння, прислуховування і тому подібне. Коли увага спрямована на власні думки, очі зазвичай «встановлюються на нескінченність», тобто спрямовуються так, як при погляді удалину; завдяки цьому довколишні предмети сприймаються неясно і не відволікають уваги.

По-друге, всі зайві рухи затримуються. Для напруженої уваги характерна нерухомість. Наслідком цієї затримки рухів є та напружена тиша в аудиторії або в глядацькому залі театру, яка говорить про те, що лекторові, ораторові, артистові удалося захопити увагу аудиторії.

По-третє, нарешті, при напруженій увазі дихання стає більш поверхневим і рідким. Крім того, змінюється відношення тривалості вдихання до тривалості видихання: вдихання стають коротшими, а видихання подовжуються. При короткочасній, але сильній напрузі уваги відбувається часто повна затримка дихання: людина слухає або дивиться, "затамувавши подих".

Кiлькiсть переглядiв: 92