• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Дистанційне навчання
• Психологія
• Звички

Звички, так само як і навики, є автоматизовані елементи поведінки. Відрізняються ж вони від навиків наступним: навик передбачає лише уміння здійснювати автоматизовані, тобто без спеціального контролю свідомості операції, звичка ж пов'язана з тенденцією або потребою здійснювати ті або інші автоматизовані акти.

Ми говоримо, що у дитини є навик мити руки, якщо вона вміє здійснювати цей процес досить спритно і автоматизовано. Але ми скажемо, що у неї виробилася звичка мити руки перед вживанням їжі, якщо у неї утворилася потреба здійснювати цей акт, так що, перш ніж сісти за стіл, вона майже машинально прямує до умивальника або водопровідної раковини і не повинна навмисно «згадувати», що перед вживанням їжі слід вимити руки.

Всякий навик або корисний, або принаймні нейтральний; звички ж можуть бути як корисними, так і шкідливими. Навик, тобто уміння, свистіти не може бути сам по собі шкідливим; навпаки, у відомих життєвих ситуаціях він може виявитися дуже корисним. Звичка свистіти безумовно шкідлива, виявляючись в тім, що людина починає свистіти мимоволі, вона робить володаря цієї звички неприємним для оточуючих. Такі на перший погляд «безневинні» звички, як звички крутити в руках предмети під час розмови або звичка вставляти в мову нав'язливі слова («так би мовити», «значить», «знаєте» і т. д.), є насправді якщо і не шкідливими, то все ж неприємними та незручними рисами. Перша з цих звичок нерідко приводить до того, що при появі її власника люди, знаючі його, починають спішно ховати зі столів крихкі і коштовні предмети. Друга звичка – вставляти під час мавлення «слова-паразити» – робить людину нав'язливо одноманітною, а часом і смішною в самих непідходящих для цього ситуаціях.

Один з героїв водевіля Чехова «Пропозиція», поміщик Чубуков, має звичку говорити слова: «ось саме», «і тому подібне», «і інше» свою радість з приводу приїзду жениха, що сватається до його дочки, він виражає так: «Голубонька моя... Я такий радий і інше... Ось саме і тому подібне... Піду, покличу Наташу і тому подібне...» У гарячій суперечці він виражає своє обурення такими фразами: «Ось саме, молода людина, я не звикся, аби зі мною розмовляли таким тоном і інше. Дід ваш пив запоєм, а молодша тітонька, ось саме, Настасья Михайлівна, втікла з архітектором і інше...» Метушачись довкола людини, що втратила свідомість, і роблячи спроби дати їй води, він вигукує: «Випийте!.. Ні, не п'є... Значить, помер і тому подібне...»

Мовлення людей, звиклих вживати такого роду «слова-паразити», легко може стати настільки ж комічно безглуздим.

З іншого боку, корисні звички мають велику цінність у житті людини. Вони ще більш, ніж навики, звільняють свідомість, забезпечуючи автоматизацію не лише техніки виконання необхідних в житті актів, але і самого факту їх здійснення. Корисно уміти підтримувати порядок на своєму робочому місці, але ще корисно перетворити підтримку цього порядку на звичку, через яку людина мимоволі, – не думаючи і не піклуючись про це – кладе предмети на певне місце. Необхідно мати гігієнічні навики, тобто уміти мити руки, чистити зуби, але цього недостатньо; треба ще мати відповідні звички, тобто виробити у себе потребу в здійсненні цих дій, не бути в силах обійтися без них, не переживаючи неприємного почуття.

Чудовий радянський педагог А.С. Макаренко писав: «Наше завдання не лише виховувати в собі правильне, розумне відношення до питань поведінки, але ще і виховувати правильні звички, тобто такі звички, коли б ми чинили правильно зовсім не тому, що сіли і подумали, а тому, що інакше не можемо, тому що ми так звикли».

Зі всього сказаного ясно, яке велике значення має вироблення корисних звичок, і боротьба з поганими, шкідливими звичками.

Звички є особливо яскравим прикладом утворення динамічного стереотипу. Для добре закріпленого динамічного стереотипу характерно те, що вся дана послідовність умовних рефлексів може бути відтворена лише по одному «пусковому» сигналу. Так і звичні дії здійснюються «самі собою», автоматично, за наявності певної ситуації, яка є для них «пусковим» сигналом.

Одна з важливих відмінностей звичок від навиків полягає в тім, що навики виробляються, як правило, в результаті свідомої вправи, звички ж дуже часто виникають ненавмисно, без жодної свідомої вправи. Про такого роду неусвідомлене утворення нових тимчасових зв'язків І.П. Павлов писав: «Хай цей акт тоді не усвідомлюється, але він стався, і за сприятливих умов може виявитися в свідомості готовим та представлятися виниклим невідомо як». Дійсно, багато звичок представляються людині такими, що виникли у неї «невідомо як».

Проте з того, що звички можуть утворюватися ненавмисно і без контролю свідомості, не витікає, що вони не можуть вироблятися свідомо. Отже, людина завжди може свідомо і навмисно виробити у себе бажані звички та викорінити небажані.

Аби свідомо виробити у себе бажану звичку, треба неухильно, ніколи не відступаючи від прийнятого рішення, діяти в певному напрямі. Потрібно строго дотримуватися цього правила при викорінюванні небажаних звичок. Лише людина, здатна озброїтися безповоротною рішучістю і послідовно проводити її в життя, не даючи собі жодних поблажок, може навчитися управляти своїми звичками, а отже, і управляти своєю поведінкою.

Свідоме виховання звичок вимагає сильної волі, але воно ж є і кращим засобом виховання волі.